» Побачення наосліп
   - На параді вишиванок (або Дещо про суча-сний патріотизм)

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» ЛIКОТЬ ДО ЛIКТЯ
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » УЛЯНА ЗАДАРМА: "Нічого серйозного"

Не щодня стикаєшся з такою знахідкою, від знайомства з якою тілом біжать болючі мурахи... Не знаю, хто як, а я за їх наявністю вирізняю Поезію в найкращому її розумінні. Сміливі, яскраві, сучасні, іронічні і водночас глибокі рядки з безмежним міжряддям викликають одночасно повагу і захоплення. Це я про вірші Капінос Надії, що пише під псевдонімом Уляна Задарма. Образи, якими, ніби граючись, оперує автор, знайомі і доступні, але талант митця (Надія за освітою - художник) робить з ними майже неможливе. Надія народилася і виросла в м.Івано-Франківськ. Зараз живе і працює у Львові. В 2015р вийшла перша книга Надії «Нічого серйозного», що входить до поетичної збірки  «Сонячні руни поезії».

 

…сонячним…

..ДЕсь  там  за  нами  -  іще  озирається  Літо...
 Сивих  Кульбабок  останні  стоять  мудреці...
 Хто  ти, Мій  Дивний, що  став  мені  -  й  смерком, і  світлом?...
 Сонячним  Зблиском  -  у  темній  прадавній  Ріці...
 Сонячним  маревом...  Дивом
 руки-у-руці...

 Танцем  відлунь, що  на  темній  воді  -  не  впіймати,
 не  повторити, не  втримати, не  віднайти...
 ...Губ  я  не  знала, що  вміли б отак - цілувати...
 ...Рук  я  не  знала, що  вміли б отак - берегти...
 ...Ніжно  крізь  Ніч,
 мов  крізь  воду
 глибоку,  нести...

...Дéсь  там  за  нами  -  вже  Осінь  крадеться  строкато
 Тихне  в  траві  цвіркуна  пожовтіле  стакато:
 НЕ  ВІДПУСТИ  мене...
 не  відпусти...
 мене  ти...

© Уляна Задарма

 


Море

Море  міліє... Маліє, всихається Море.
Риби  налякані  спішно  відрощують  крила.
Риби  летять  понад  Морем, що  дихає  кволо...
Море  скорцюблене  Риб відпускає у вирій.

 Море  печально  шукає  покинуту Мушлю,
 щоб  заховатись  у  Мушлі  кристаликом  солі...
 Вже  Кораблі  -  дерев"яні  просмолені  душ -
 мокро  повзуть  берегами-пісками  поволі...

 Море  вмовкає... І  пальці  у  Моря  - холодні...
 Риби  летять...  А  "Швидка"  приплететься  не скоро...
 Море, поглянь, я - Порожня  Маленька  Безодня...
 Море, пірнай  в  моє  серце, неначе - у море...

© Уляна Задарма

 


місто

...до  мене  учора  в  гості  приходило  Місто...
 Ми  з  Містом  вели  химерну  таку  розмову:

 -О  Місто!  Я  рада...  Сідай!  Чи  Тобі  -  не  тісно?
 Ось - Пляшка  з  туманами, тиші  бісквітне тісто...
 Давненько  не  чулися...  Як  Ти?  Хворієш  знову?

 Все  вулиці  терпнуть?  Все бліднуть  ліхтарні  кола?
 В  будівель  стареньких  - печалі  фантомні  болі?
 Заклеїли  око  бігбордом, де  сита  морда?
 Напхали  у  рани  бляшанок  від  Кока-Коли?

 Жартую...  Не  ображайся...  скажи  хоч  слово...

 Всміхнулося  Місто, хильнуло  манірно  з  пляшки
 і  пальчиком  білим  зібрало  бісквіту  крихти...
 Вогні  його  вулиць  підстрибували  як  пташки
 і  голос  - трамвайний  скрегіт  - почав  гриміти:

 -ДОСТОЙНА  РОБОТА  В  СТАБІЛЬНІЙ  КОМПАНІЇ...
 ...ЛІДЕР  НА  РИНКУ  МОРЕПРОДУКТІВ...
 ЖАЛЮЗІ...  АБОНЕМЕНТИ  В  БАНЮ...
 ...УТИЛІЗАЦІЯ  ПОВНА  БРУХТУ...
 ПОЗИКА...  ВИДАЧА...  ПЕРШІ  ВНЕСКИ...
 ...ІМПОРТ... КРЕДИТИ...  МОСКІТНІ  СІТКИ...
 ЩЕБІНЬ...  БРУКІВКА...  ЗАдаРМА  -  ПЕСИКИ...
 ...РІЖЕМО  ЦІНИ...  ЛАТАЄМО  ДІРКИ...
 ПЕЧИВО  В  АСОРТИМЕНТІ  "РИБКА"...
 ...АКЦІЯ  ДВА  ПЛЮС  ОДИН...  ОЛИВКИ...
 ВАШ  МАГАЗИН...  ТРОТУАРНА  ПЛИТКА...
 ...БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ  НАПІЙ...  ВІЗИТКИ...
 ГРОШІ  НА  БУДЬ-ЯКІ  МРІЇ...  ПИВО...
 ...ДОНОР  ЯЙЦЕКЛІТИН... БУДИНОК...
 ФІРМА  ШУКАЄ...  АЛЬТЕРНАТИВА...
 ...ПРОДАЖ  КВАРТИР...  МАЙОНЕЗ...  ОЛІЯ...
 КАВА  РОЗЧИННА... ПАПІР...  СЕРВЕТКИ...
 ...ДОЙЧЕ  ВОГ  БАУ... ПІДЗЕМНИЙ  ПАРКІНГ...
 АКЦІЯ  ДІЄ...  БЕЗ  ПЕРШИХ  ВНЕСКІВ…
 ...ПОВНА  СТРАХОВКА...  НАСІННЯ  ЗЛАКІВ...
 ЧИСТКА  ПЕЧІНКИ  І  ДИМОХОДІВ...
 ...ФІРМА  РОЗШУКУЄ  МАСАЖИСТА...
 РЕСТАВРУВАННЯ  ДУБОВИХ  СХОДІВ...
 ...МИЮЧИЙ  ЗАСІБ  ДЛЯ  МОЗКУ  "ЧИСТО"...
 ТЮНІНГ  АВТО  Й  ЧЕРЕПНИХ  КОРОБОК...
 ...GROUP...  РЕЗЮМЕ...  БЕЗ  ШКІДЛИВИХ  ЗВИЧОК...
 ФОРУМ  ЗНАВЦІВ  НА  ВЕРБЛЮДАХ  ГОРБИКІВ...
 ...КЛУБ  ДЛЯ  ЛЮБИТЕЛІВ  ПОЛУНИЧОК...
 ШКОЛА  ПРИ  ЦЕРКВІ  "СВЯТА  ДИТИНА"...
 ...РОЗЛАД  ЛІКУЮ...  ЗНІМАЮ  ВРОКИ...
 ...ЗНАЄШ... я  ТРІшки  поСПлю... хвилину...
 ні...  я  не  плачу...  обличчя  
 мокре...

 Тихенько  скрипіло  стареньке  зелене  крісло...
 ...у  мене  учора  на  кухні  заснуло  Місто...
 і  я  цілу  ніч  тримала  його  за  руку...
 за  темними  шибами  сині  завмерли  звуки...
 комусь  посміхалось  у  сні  моє  Місто  хворе..
 А  я  так  хотіла  почути
 Далеке  Море...

© Уляна Задарма

 

 

"…і…"

...я  Тобі  -  і  вірю, і  -  не  вірю...
 ...я  у  Тебе  -  вірую...  І  -  ні...
 Осінь  рудолапим  хижим  звіром
 причаїлась  тихо  у  мені...

 І  поволі  ПАзурі  встромляє
 в  серце, як  в  гуМОвий  теплий  м"яч...

 Хоч  вуста  шепочуть  "Я  кохаю!",
 а  мені  все  чується  "Пробач..."

© Уляна Задарма

 


off

...Десь  на  Сьомому  Небі
 Господь  запивав  валер"янку...
 Сонце  мовчки  скотилося  в  темряву,
 сльози  -  у  чай...
 Хтось  -  давився  омаром,
 Хтось  -  криком  в  підбитому  танку...
 Хтось  тихенько  співав  "Алілуя",
 а  Хтось  відчайдушно  -  "Стріляй!"
 Хтось  так  солодко  хляпав  
 медами...  Хтось  кров"ю  вмивався...
 Хтось  ефектно  жбурляв
 срібняками  новітніх  Голгоф...
 І  Господь  уві  сні  шепотів:  "...я  -  награвся!
 ....награвся..."
 і  нервово  намацував  кнопку
  із  надписом  "Off"...

© Уляна Задарма

 

 

…вздовж

...поглянь...  Це  -  Зима...
 В  неї  місяця  срібне  око...
 І  Сонце  -  не  Сонце...  І  сон  цей, на  жаль, -  не  сон...

 ...Печально  бреде  вже  дві  тисячі-надцять  років
 вздовж  лінії  моря  Овідій,  який  -  Назон...

 де  вітер  чужинський  здіймає  буремні  хвилі...
 Схололі  амури  -  пожива  для  хижих  риб...
 Назоне, забудь, що  колись  ти  бував  щасливим...
 ...прозрій:  Це - Зима...  І - Самотності  сірий  хліб.

 Втопи  свою  Пам"ять, що  вперто  танцює -  ладна -
 на  вулицях  Міста, де  твій  золотився  чуб...
 і  Пісні  твоєї - впокорена  і  підвладна -
 світилася  сонцем  смарагдова... виноградна...
 п"янка  намистина  між  теплих  жаданих  губ

 на  вулицях  Міста, яке  не  минає  жодна
 дорога...  триклята  Пам"ять...  Солодкий  дим...
 ...повір...  це  - Зима... Ти  ж - забутий  примхливим  богом
 (щасливі  богам  наступають – авжеж – на  ноги :)...)

 і  шлях  твій, Назоне, віднині  -  куди  завгодно:
 у  відчай...  у  Вічність...
 та  більше  ніколи  -
 в  Рим

© Уляна Задарма

 


травою

...я  знаю  -  завтра  крiзь  мене  почне  проростати  трава...
 та  це  мене  не  бентежить, скорiше - тiшить...
 ...закотилася  згаслим  сонцем перестигла моя голова...
 А очi - як жаль! не побачить нiхто! - за небо тепер  голубiшi...

Ще  тремтять  в  Переможця  руки... не  на  користь  мою - двобiй...
Ось - мiй Ворог. В  долонях - меч, що  рубав  умiло...
...переможного  маршу  звуки  надi  мною  кружляють, мов  рiй...
Та крiзь мене - ростуть... вже  ростуть! - неймовiрно зеленi стрiли...

 Я - травою... травi... трава... я  стебельцем гнучким - крiзь  ребра...
 Я - до  сонця, до синiх зiр, крiзь холоднi морози згуб...
 ...Переможцю, колись i ти...  упадеш - вже  не  чуючи  неба...
 я  травою - цiлунком нiжним доторкнуся, прощаючи, губ...
 
© Уляна Задарма

 

#
...пане  Коньяк, Вашi  очi  - такi  печальнi!
 Пане  Стакан, Ваше  серце - таке  крихке!
 Панi  Помилка, Ви  нинi - така "фатальна",
 наче на шлунок порожнiй - вiдро саке...

 Ви - нi при чому? У Панi - надiйнi  свiдки?
 В станi афекту стрiлялась Якась Любов?
 ...вже водогоном спiшать амазонськi рибки
 точно зачувши, що римою буде - кров...

 Точно зачувши  -  червону... густу... гарячу...
 З  присмаком  кави  i  недо-цiлованих губ...
 Тiльки  -  ой, леле! - вже мiсяць - яка  невдача!
 в  нашiм  районi  -  замiна  iржавих труб.

© Уляна Задарма

 


уСУпереч

...уСУпереч  Ознакам, Драмам, Маніям,
 Порізам  Вен  та  Іграм-у-Війну,
 Красуня  Сонце - вкотре! - стане  Мамою,
 явивши світу крихітку  Весну

 що побіжить в зеленім сарафанчику,
 усі рахунки стерши - на нулі!
 СліДОМ  за  нею - гномик  мати-й-мачухи!..
 СліДОМ  за  нею - спраглі  журавлі!..

 СліДОМ  за  нею - Радість видноколами!
 ...розлогим  світом!... обрієм - без  меж!
 де  заростуть  фіалками  бузковими
 гіркі  пустелі  внутрішніх  пожеж...

 ...Ти - тільки  не  прощайся!... йди  -  за  долею...
 і  вже - не  обертайся, як - підеш...

© Уляна Задарма
 


…сон?

...я - маленький Сiрник. Моє  серце  вдягає  лати -
 Вже в картоннiй кiмнатi не сниться фантомний лiс.
 ...коли  бог  дiставав нас по черзi - за братом брата,
 пахли  пальцi  у  бога  залiзом  гарячих  гiльз...

 ...пахли  пальцi  у  бога - тривожно!... червоно!... липко!...
 Аж у сховку картоннiм  мiй  сон  смерековий - зник...
 ...вже  за  товщею  стiн  шаленiють  вогненнi  скрипки
 i  у  вiдчаї  ВОЛЕНЬКУ  кличе  Захриплий  Крик...

 ...i  пульсують  у  бога  надiрванi  стерплi  вени..
 ...i  навряд  чи  мiй  вогник  зупинить  Вiйну  Свiтiв...
 Я - Останнiй в Коробцi Сiрник. Ось - мiй вихiд "на  сцену"!
 Тiльки  б  знати, що  я - недарма... не ДАРМА  - згорiв...

© Уляна Задарма
 


Тобі

...зігрій  мене!
 ...шукай  мене!
 ...знайди...
 печальним  Сонцем
      з  неба  -
      укради!!!

 В  безслів"ї  слів
  несказаних -
      почуй!
 ...мене  саму
      від  МЕне -
      порятуй...

 ...бо  ніжне "так"
        програло
          у  війні
    маленькому
  кульгавенькому
                "ні"...

© Уляна Задарма


 

Вiдкрити дверi вручну

А  якщо  уявити: життя -
 великий  Автобус.
 В  потертiм  салонi -
 "кожної  тварi - по-парi".
 За  склом  закiптюженим -
 Мiста  байдужий  космос
 i  плаває  Сонце  
 мiж  сiрих  дорiг  в  узварi...

 Не  робить  зупинок
 i  не  оголошуе  станцiй
 мiстичний  Водiй,
 що  до  мене -
 завжди  спиною.
 Мiж  крикiв  "Ганьба!"
 i  квiтучих  гучних  овацiй
 йде  Тиха  Вiйна, там
 де  лiктi - найперша  зброя...

 Утомлено  топчеться
 згорблена  Сива  Старiсть,
 ковта  валiдол,
 не  здiймає  очей  на  пики,
 що  сито  сидять,
 "увінчані"  псевдо-святiстю...
 (I  зло  найсмiшнiше -
 затоптанi  Черевики  :)...)

 I  квола  Любов
 демонструє  щомить  загалу
 потертий  квиточок
 Посвiдчення  Iнвалiда.
 I  хтось  її  садить  собi  на  колiна,
 вгощає  салом...
 А  дивний  Автобус  все  їде
 кудись... Все  їде...

 А  я  крiзь  щiлину  бачу
 шматочок  Неба
 i  надпис  над  контуром
 сонних  дверей,
 що  треба...

 (  у  разi  аварїї...?
      ...тільки?  )

 ЗIРВАТИ  ПЛОМБУ
 ПIДНЯТИ  КРИШКУ
 НАТИСНУТИ  КНОПКУ
 ВIДКРИТИ  ДВЕРI  ВРУЧНУ.

© Уляна Задарма

 

 

Світ

...тримався  День  за  мамину  долоню  -
 Весна  його  вела  - у  Білий Світ!
 Будинки  відкривали  очі  сонні...
 А  над  містами - пТАхи... Риби... Коні...
 Слова... Вітри - нестримні, невпокорені!

 (...Світ  обіймав  зневірених...  утомлених  -
 Світ  все  прощав...
 Бо  починався  -  Світ!)  

 І  так  звучали  Сонячні  Оркестри!
 Лунким  вокалом  -  кожне  "Тьох"  i  "Кар!"
 (Здалося  навіть, що - як  Світ - воскресне
 той  механізм,  іржою підростерзаний,
 що  в  груди  вклав  колись
 Годинникар...)

© Уляна Задарма

 

 
смутком

...вибухнуло  Небо  феєрверком -
 наковталась  подиву  душа...
 День  згубився  краденим  цукерком
 в  споминах, як  в  зелах  спориша...

 Білим  сном  про  синє-синє  Літо,
 Смутком  -  у  отавах  мокрих  вій.
 Я  для  тебе - Сонцем, що - не світить,
 Ти  для  мене - Птахом, що - не мій...

© Уляна Задарма

 

чай о 5 ранку (не-серйозне?)

ГРУДОЧКА  ЦУКРУ  
 на  денці  стакана  чаю
 губить  молекули,
 міцно  зціпивши  зуби...
 Скоро  світанок  рум"яний
 з-за  небокраю
 вигулькне  мляво...
 та  ГРУДОЧКИ  -  вже  
 не  буде...  :)

 бо...

 ...їй  ворожила  ще  вчора
 старенька  Ложка  -
 (карти  лягали  на  гущу
 кавову  криво...)
 ГРУДОЧКА  ЦУКРУ  -  не  вірила...
 ...хоч  тривожно
 вперше  просила  
 позичити  в  Мухи  крила...

 Але...

 В  Мухи на серці
 пра-давня образа тліла,
 Муха  жорстоко  у  відповідь
 засміялась:
 - МАбуть  не  варто
 зичити  рідні  крила
 тій, що  ніколи  
 навіть  лизнуть  
 не  давалась!...

 Що  ж...

 ГРУДОЧКА  ЦУКРУ
 залишилась  мліти  в  банці,
 вдягнута  в  білу  свою
 найсолодшу  сукню...
 (... Муха  ж  повисла  на  
 зламаній  шостій  лапці,
 бо  зачепилась  за  стрічку
 липку  на  кухні...)

 втім...

 Ніч  була  дивною...
 Так  солов"ї  співали!...
 Вітер  весняний
 дерева  тримав  
 за  руки...
 І  видавалися  сяючі
 білі  цятки
 в  небі  далекому
 душами  ГРУДОЧОК  ЦУКРУ...

 та...

 ніч  промайнула...
 не  вірилось, що - остання
 ГРУДОЧЦІ  ЦУКРУ,
 що  злякана  і  печальна,
 спостерігала, як
 неумита  ПАННА
 так  незворотньо
 вмикає  електрочайник...

 і...

 ГРУДОЧКА  ЦУКРУ -
 в  окропі  стакана  чаю...

 © Уляна Задарма

 

пісня зрадника

...Я  -  вчорашній  Володар  Світу...
 В  моїм  місті  цвіли  -  троянди...
 А  тепер  на  мені - ганчір"я.
 Я  безцільно  іду  вперед...
 Я - вчорашній  провісник світла...
 Стали  крила  - спаленим  пір"ям...
 Не  цілуйте мене, примари,
 на  вустах  моїх - згірклий  мед...

 Я  звикаю тепер потроху
 утішатись  краденим  Сонцем.
 Так  тривожно  клекоче  море,
 де  чужі  -  не  мої  -  човни...
 Спрага  жити, що  в  кожнім  кроці,
 припадає  потроху  порохом
 і  благає  про  влучний  постріл
 у  безкрилість  гірку  спини...

 Я  -  вчорашній  Володар  Світу,
 де  цвіли  у  містах  -  троянди...
 А  тепер  скрізь  ростуть  осики
 (ось  -  моТУзка...  і  -  ЛюцифЕР...)
 ...я  -  вчорашній  провісник  Світла,
 що  ТАК  легко, так  просто  -  ЗРАДИВ...
 ...я  живу...  я  -  живу?...  я  дихаю
 хоч  уже  розумію  -  ВМЕР.

© Уляна Задарма


тi хто…

Ти  - Той, хто  не  став  моїм  Морем.
Ти  -  Той, хто  Пустелею  став.
 ...тремтять  мiражами  прозорими
 не-зведенi нами  мiста...

 Пiску  -  не  напитись  водицею,
 слiдам  -  захлинутись  пiском...
 Я  -  Та, що  не  стала  Криницею
 в  пустелi... А  в  морi  -  Човном.

 I  свiт  на  припонi  -  стриножений.
 У  серцi  -  годинника  стук.
 ...а  все  ж  -  роз"єднати    не  можемо
 колись  переплетених  рук...

© Уляна Задарма

 

--:--
 
Забери  мене  -  в  сині  гори...
 Укради  -  в  золоте  Літо...
 Хай  розгойдує  світ  -  море...
 Крізь  каміння  ростуть  -  квіти...

 Вже  -  не-праведну,  ще  -  не-грішну,
 вже  -  не-вільну, ще  -  не-підвладну,
 обмани  мене  -  так  ніжно!
 ...хай  повірю  на  МИТЬ:  правда.

© Уляна Задарма
 


Канатоходець

...Канатоходець  іде  канатом,
 Канатоходець  хмільний, як  чіп:
 Вічний  Канат  -  безкінечне  свято,
 де  над  юрбою  -  кульбіт, шпагати,
 аплодисментів  гучні  кантати,
 криків  "бравіссімо!"  черствий  хліб...

 Канатоходець  танцює  модно -
 вправності  рухів  немає  меж!
 П"яна  юрба  шаленіє, стогне...
 Чом  же  прозріння  росте  холодне:
 там,  під  ногами, внизу  -  Безодня,
 над  головою  -  Безодня  теж...?

 Канатоходець  всміхнеться  гірко,
 вірити  стане  в  єдиний  фарт:
 в  клоунських  шТАнях - на  дірці  дірка -
 Смерть  -  милосердний  господар  Цирку -
 згасить  софіта  примарну  зірку,
 лусне  нарешті  колись  -  Канат...

© Уляна Задарма
 


гра

...гра  була  веселою! - майстерно
 ми  киДАли  сонце, ніби  м"яч!
 лоскотали  босі  душі  стернями -
 гострими  "люблю!", "прощай!", "пробач..."

 ...це  було  захоплююче  весело -
 у  шторми  відвязувать  човни
 і  так  відчайдушно, так "безвесельно"
 запливати  в  неймовірні  сни!

 ...гра  була  -  то  світлою, то  грішною,
 з  фінішем  -  то  в  пеклі, то  в  раю!

 ...Переможцю...  мій  жорстокий  ...ніжний  мій...
 озирнися...  НЕ-ЗАЛИШ-ЗАЛИШ  мене  -

  бачиш  -  я  над  прірвою  стою...

© Уляна Задарма
 


відпусти

Відпусти  цього  Птаха  -  тобі  його  не  приручити...
 (... хоч  впіймала  за  лапку  і  -  пестиш  сріблясте  крило...)

 Ти  це  знаєш  сама.  І  на  картах  дарма  ворожити  -
 Він  не  з  тих...  Він  -  не  той, що  зуміє  ПРИРУЧЕНИМ  жити,
 і  кого  зможе  втримати  шибки  буденної  скло.

 Відпусти  і  -  пробач:  таким  сняться  -  відчинені  вікна,
 за  якими  вібрують  шторми  і  гойдається  вись...

 Він  -  із  тих, хто  до  теплої  клітки  ніколи  не  звикне...
 Відпусти... Хоч  і  Сонце  за  Ним  -  як  за  обрієм  -  зникне!
 (...ТИ  ж  -  повір  -  САМЕ  ТА, до  якої  -  верНЕться...    Колись.)

© Уляна Задарма

 

Інші твори автора тут:

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=19762

 


Нравится

 Всего комментариев: 0