» Побачення наосліп
   - Пойми меня

» Читачі радять
» Нові твори

» Слідами Натхнення
   • Острівець довіри
   • Поки є райдуга
   • Співзвучність
   • Ніжність
   • 25-ті кадри
   • Про життя з усмішкою
   • Навмисне не утнеш
   • Діалог із дитинством

» ЛIКОТЬ ДО ЛIКТЯ
» Мої Вчителі




 







      © Тетяна Яровицина, 2011
              © Татьяна Яровицына, 2011      



 » ТЕТЯНА ПРОЗОРОВА: "Світло твого серця"

Тетяна Прозорова - поетеса з міста Кривий Ріг. За фахом педагог загальноосвітньої школи. Розвиває поетичні здібності своїх учнів, вчить знаходити світло у всьому і віддавати його людям. Є засновником літературної студії "Іскорки".

Учасник Всеукраїнського фестивалю любовної лірики «Мовою серця». Переможець Міського конкурсу «Срібний Пегас» - 2016 (м.Кривий Ріг). Лауреат Міжнародного фестивалю «Зірка Різдва»-2017 в номінації «Кращі пісенні тексти» (м.Запоріжжя). Автор текстів більше 10 пісень, покладених на музику В. Ліфанчука, Ю. Криворученка, Х. Панасюк, М. Шевченка, Т. Мірошниченко, В. Сірого. Друкувалась у збірках та альманахах

 

***  

Я вам дарую іскорку життя –
Яскраву, чисту, мов маленька зірка ...
Чи вона згасне й піде в небуття,
А може їх одразу стане кілька...

Я вам дарую іскорку життя ...
Хтось приховає  – і  отрима попіл...
Хтось – зорепадом ясним в майбуття
ЇЇ відпустить ... і – розділить навпіл!

Палатиме від щирості душі.
Якщо вона відкрита, ніби діти,
Розтопить кригу і зігріє всіх,
Найяскравішим вогнищем засвітить!

Я вам бажаю нині і щораз,
Коли тримаєте її в долонях  
Щоб цей маленький вогничок не згас,
Думками пломеніючи у скронях!

Вам щиро, від душі бажаю я –
Аби наперекір всім перешкодам
Світила Ваша
                 Іскорка
                            Життя
Як маячок, як Божий дар, як нагорода !

© Тетяна Прозорова


***   
Є запитання вічне й достеменне,
 Відкрите у моїм житті віконце:
Чи ще посвітить сонечко для мене,
Чи зможу для людей палати сонцем?

Слова свої, мов бісер у намисті,
Нанизую на сонячні тенета,
І з них думки свої складаю чисті ,
А це – хороша, радісна прикмета!

В нас із тобою справ – край непочатий,
 І так багато треба ще зробити!
Мій друже, сонячних людей багато,
І нам ще довго в цьому світі жити

© Тетяна Прозорова


Заповітне...
 
Скільки ж їх у житті, потаємних стежок тих несказаних,
У великому світі – не віда ніхто і не зна...
То рівненьких, немов те проміння, то в вузлик завˊязаних,
Та дорожча з усіх заповітна стежинка одна.

Та доріжка від серця до серця пронизана вічністю.
Не підвладна вона перешкодам, рокам і життю.
З життєдайних джерел – тепле сяйво магічності,
Моя пристань, де бачу матусю рідненьку свою.

Тиха радість, тут зорі світитимуть ласкою,
Візьме скрипочку ніжно свою невидимка-цвіркун...
І обернеться світло дитячою казкою
Й забринить ця мелодія безліччю трепетних струн!

Дотик  серця, той погляд святою молитвою,
Незгасимим свічадом в житті запалає моїм...
Ось такою – небачено доброю й світлою
Я стежинку цю зоряну й дітям своїм заповім.

© Тетяна Прозорова
    


Ангел

При камуфляжі, зброї, і броні
На ангела не зовсім схожий, ні!
Та називають Ангелом його –
За щире серце і ясне чоло.
Ангел!
Його так кличуть всі на полі бою .
А він летить назустріч своїй долі,
Щоб захистити нас  від ворогів!
Ангел!
А він не зна, що вдіяти з собою  .
Так хоче світ зігріти він любовˊю,
Щоб він йому любов ˊю відповів .
Тримаєш наше небо на плечах,
Та посміхнешся – «бісики» в очах!
Від «градів», куль, ворожої біди
Хай доля береже тебе завжди .
Ангел!
А я завжди в думках до тебе лину.
І вірю, збережеш ти Україну,
Благословіння Божого тобі!
Ангел!
Стань порятунком нам, а не бідою!
І повернись живим додому з бою!
І Перемогу в крилах принеси!

© Тетяна Прозорова



ВАСИЛЮ СЛІПАКУ

Кривава злива вщент, за роком рік,
Трощить усе, бійців стихають кроки.
І воїнів небесних, а не роки
Віщує вже зозуля навесні.

Майдан Паризький за тобою йшов,
В набат щосили била Україна
В свій сьомий легендарний батальон
Ти з посмішкою й піснею поринув.

Пр.

А небо – не небо, і зорі – не зорі,
стискається серце від вражої зброї
І сонце темніє у тебе в долонях,
Обірвана пісня не знає кордонів!

Це Міф, це просто – міф, ти не загинув!
Ти назавжди у памˊяті живий!
Закоханий всім серцем в Україну
Небесним вартовим злітаєш в бій!

2. Рассєйськой банди стоптані серця
Свою віншують хижу канонаду.
Так разом, браття, встанемо за правду!
Це – наша, рідна і свята земля.

Ми житимемо в Україні тій,
Що між боїв у мріях ми плекали!
І навіть, якщо бій оцей останній,
Світанок ще настане на землі!


3.Героям слава, що життя своє
В бою лишили до хвилин останніх!
Ти знаєш, найтемніше – на світанні,
Та ранок неодмінно настає!

І, доки обертатися Землі,
І , доки ще навколо сонце світить,
Нам памˊятати їхні заповіти,
Немов священні Долі скрижалі.

© Тетяна Прозорова


 

Із нами - Бог! Герої не вмирають!

Герої йдуть у небо, не вмирають...
..чому ж менi так плачеться тодi,
Чому ж цей біль так душу розтинає?
Болять у серцi... й лiтнi, й молодi,
А спогади так душу мою крають...
Бо доля повернуть не взмозi їх!

Скажи мені, о Господи, скажи,
На скільки ж постаріли ми з тобою
В роки цієї підлої війни?
На скільки подорослішали втрат?
На скільки стали старшими від болю
Під оплесками «братових» гармат?

Мій Господи, Герої нас прощають,
Чому ж душа так плаче без зупину
Й в сльозах моя зболiла Батьківщина?
Та вище прапор, правда в нас єдина!
Із нами - Бог! Герої не вмирають!
Своє ще слово скаже Україна!

Свiтла пам'ять вам, братики...

© Тетяна Прозорова  04.03.17

 

*  *  *

Настане день, згадаються слова,
Якi з тобою так і  не сказали,
І свiту буде цiлого замало,
І заспiває тиша, мов струна.

Настане день, згадаються слова.

А нiч нам подарує зорепад,
Який бескомпромiсно враз накриє!
Небачені свiти для нас вiдкриє
У царствi своїх зоряних бравад!

А нiч нам подарує зорепад.

А вiн прийде, настане той наш час
І заповiтнi збудуться всi мрii,
У це лиш достеменно треба вiрить.
Долаючи життєвий диссонанс .

А вiн прийде, настане той наш час.

I небо подарує нам весну...
У запашних сховає дивоквiтах
У серцi знову й знов вона розквiтне
Й вiдкриє незбагненну таїну.

А небо подарує нам весну.

© Тетяна Прозорова, лютий, 2017

 


Нравится

 Всего комментариев: 0